Труби та фітинги для зовнішньої каналізації

З якісними каналізаційними трубами від надійних виробників — Ваша прибудинкова каналізація буде в повній готовності!

Призначення прибудинкової каналізації — транспортувати стоки в зону утилізації й безпосередньо утилізувати (якщо це автономний септик). Позбавляються очищення або під'єднавшись до центрального стельового колектора (якщо такий є), або облаштовують вигрібну яму/індикуальний септик.

Приватне житло зазвичай видаляє запахи такими способами

Облаштування вигрібної ями. Малозатратно, але не зручно.

Септик-накопичувач. Гігієнічніше, ніж стічна яма, але знадобиться регулярно користуватися послугами асенізації.

2-х- або 3-скамерний септик з очищенням. У першому резервуарі осідають важкі частинки,  у другому — очищена рідина відводиться в ґрунт.

Очисна станція типу «біочищення». Сточна рідина розкладається під дією спеціальних мікроорганізмів. Після очищення води відводяться в ґрунт.

Як видно, перший спосіб найменш витратний, останній спосіб — найдорожчий.

У будь-якому з варіантів, до накопичувального стороннього резервуара потрібно прокласти зовнішню каналізаційну трубу.

Дотримання будівельних і санітарних нормативів обов'язково, якщо виконується складання прибудинкової зовнішньої каналізації. Проектування й укладання зовнішнього стічного трубопроводу жорстко регламентовано. У разі порушення цих правил можлива поява проблем під час користування каналізаційною, а також несприятлива дія на навколишню територію.

Для під'єднання до центральної каналізації потрібна лише прокладка труби та пристрій каналізаційного колодязя. А для облаштування автономної каналізації ще потрібно обладнати очисну систему. Стукальний резервуар і підводна густина бруду труба мають розташовуватися один щодо одного за певними правилами.

Під час облаштування прибудові каналізації враховуються

Рельєф прилеглої місцевості

Розташування питного колодязя та водойми

Місцевий клімат

Середньодобова кількість брудотитів (розраховується за кількістю мешканців)

Властивості ґрунтів (глибина промерзання, склад, рівень залягання вод)

Умови під'єднання до центрального колектора або під'їзду асенизаторської машини для відкачування стоків.

Труби для зовнішньої каналізації

Будівельні норми дають змогу збирати зовнішній колектор зі сталі, чавуну, азбоцементу, полімерних матеріалів, кераміки.

Сталь схильна до корозії, тому майже не застосовується. Чавунні труби бюджетного типу мають шорстку поверхню, схильну до осідання твердих фракцій, тому застосовуються дедалі рідше. Чавун, покритий зсередини спеціальним покриттям, є дуже надійним і довговічним матеріалом для каналізації. Але такі труби дорогі та досить важкі, використовуються під час промислового будівництва. Азбоцемент дешевий і стійкий до корозії, але менш довговічний, ніж якісна полімерна труба. Найбільш довговічними, але також дорожчими є каналізаційні труби з кераміки. Вони застосовуються досить рідко.

Всі ці труби з'єднуються один з одним способом стикування «труба в трубу» або холодною пайкою. Під час стикування кожна труба має розтруб на кінці, що точно входить у розтруб наступної труби, а місце з'єднання герметизують спеціальним клеєм.

Ці матеріали оптимально підходять для складання прибудинкової каналізації. Труби з полівінілхлориду можуть дати дрібні тріщини в мороз більш ніж -15 °C, тому вони вимагають ретельного утеплення.

Особливості монтажу прибудинкової каналізації

Укладання стонкового трубопроводу починають після зведення каркаса будівлі: до  вигрібної ямі або септику викопують траншею під трубу.

Трубопровід каналізації працює за принципом «самотіка», тому укладання горизонтальних сегментів прибудинкової каналізації виконують із ухилом у бік ями/септика. Незначний ухил труби забезпечить відведення стоків. Збільшений нахил іноді призводить до відкладення великих частинок біля входу в відстійник і заточу.

Глибокину траншеї вибирають залежно від глибини промерзання ґрунту на прибудинковій території — у кожному регіоні цей параметр різний. На дно траншеї насипається шар піску 10-15 см і затрамбовується. Далі кладуть трубу, з нахилом від житла/будівлі. Для уникнення перемерзання трубу додатково утеплюють. Виробляють зворотний засип траншеї.

Для запобігання затору в процесі експлуатації, у поміщеній у траншею труби не має бути провисання, у цьому треба обов'язково переконатися.

Іноді траншею не роють, а утеплюють саму (зручну з потрібним ухилом) каналізаційну магістраль за допомогою вологостійких утеплювачів і нагрівальних кабелів.

Якщо над стічною магістраллю запланований майданчик, доріжка для мешканців або стоянка для машини, монтаж прибудинкової труби виконується в «футлярі». Трубу огортають твердими кільцями, фіксують герметиком і зверху накривають футляром. По кінцях виконують стикувальні блоки з хомутів і манжет. Така конструкція захистить каналізаційну трубу та гарантує її довговічне функціонування.

Після закінчення монтажу, але перед засипанням стічної труби землею, конструкцію обов'язково потрібно перевірити на герметичність і правильність монтажу — для цього виконують пробне пускання води.

Санітарними нормами передбачається, що стоки очищення мають утилізуватися в такий спосіб, щоб не забруднювати джерела питної води та довкілля. Невиконання цих вимог передбачає  штрафи для власника житла.

Безпосередньо процес складання системи не становить особливих складнощів, проте складності виникають під час розрахунку проєкту прибудового колектора. У цьому разі може знадобитися допомога або консультація компетентного інженера. У будь-якому разі, перш ніж виконати завдання, треба прислухатися до порад професійних слюсарів-сантехніків, щоб допущені помилки не привели до витрат коштів і нервів.